Search

Кафедра урології, яка бере свій початок з 1923 року від курсу підвищення знань з урології для хірургів, дерматологів та лікарів інших спеціальностей, створена у 1929 році, як самостійна серед інших кафедр Київського інституту удосконалення лікарів. Організатором і першим завідувачем кафедри став засновник української наукової школи урологів професор Андронік Архипович Чайка.

Довоєнний період діяльності кафедри характеризувався суттєвим внеском наукових праць до скарбниці вітчизняної науки. Співробітники кафедри працювали над темами: патологічно рухлива нирка, аденома передміхурової залози, гострий та хронічний пієлонефрит, туберкульоз сечостатевої системи, травматичні пошкодження сечостатевої системи. Вчені кафедри внесли свій вагомий внесок в здобутки медицини воєнного періоду, а окремі з них проявили себе талановитими організаторами військової медицини. В її історію назавжди увійшло ім’я головного хірурга евакопункту 1-го Українського фронту, генерал-майора медичної служби, завідуючого кафедрою урології професора А. А. Чайки.

Нового якісного статусу набула кафедра в складі інституту після видання Кабінету Міністрів України в 5 річницю Незалежності нашої держави постанови «Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти» від 13 травня 1996 року, згідно з якою на його базі створений навчальний заклад нового типу і вищого (IV) рівня акредитації – єдина на той час в Україні медична академія післядипломної освіти.

Сучасна Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика стала найпотужнішим і провідним в Україні закладом післядипломної медичної освіти та науковим центром. Однією з провідних кафедр в академії є кафедра урології.

Завідувачі кафедри (з початку заснування і до теперішнього часу). 

Чайка Андронік Архипович (1881-1968)

Заслужений діяч науки України (1947), доктор медицини (1914), професор, генерал-майор медичної служби, завідувач кафедри урології (1929-1943). У 1911 р., закінчив військово-медичну академію. У 1914 р. захистив докторську дисертацію: «До техніки нефректомії. Експериментально-клінічне дослідження». Учень професора С. П. Федорова. Автор біля 150 наукових праць. Науковий напрямок – захворювання нирок та інших органів сечовиділення, проблеми гнійної хірургії.

Розробив оригінальну техніку нефректомії і відновлення сечовивідного каналу при його облітерації. Один з засновників урологічної школи в Україні. Учні професора - О. В. Проскура, Б. Л. Полонський, Ю. Г. Єдиний.

Учасник російсько-японської війни (1905), першої світової війни (1914) і Великої Вітчизняної Війни. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапору, орденом Червоної Зірки, медалями.

Гельфер Петро Ісайович (1897-1978)

Кандидат медичних наук, професор (1937 р. за сукупністю праць), завідувач кафедри урології (1945-1953). У 1919 р. закінчив медичний факультет Київського університету, стажувався з урології в Німеччині та Франції (1927). Кандидатська дисертація за темою: «Нефроптоз». Учень акад. О. П. Кримова, доц. С. Я. Ратнера. Автор біля 100 наукових праць. Науковий напрямок – питання сечокам’яної хвороби, нефроптозу, аденоми передміхурової залози, пієлонефриту, пухлин сечостатевої системи, туберкульозу нирок. Учні – професори П. М. Федорченко, Х. П. Блатной. Нагороджений медалями.

Проскура Ольга Василівна (1904-1978)

Заслужений діяч наук України, доктор медичних наук (1960), завідувач кафедри урології (1953-1973). У 1928 р. закінчила Київський медичний інститут. У 1958 р. захистила дисертацію: «Рациональные методы хирургического лечения пузырно-влагалищных свищей». Учениця проф. Чайки А. А. Автор 120 наукових праць. Науковий напрямок – запальні захворювання сечостатевої системи, лікування міхурово-піхвових нориць і нетримання сечі у жінок, пухлини сечостатевої системи, полі- кістоз нирок. Учні - професори П. М. Федорченко, Є. Я. Баран, І. Ф. Юнда.

 

 

 

Федорченко Павло Маркович (1918-2002)

 Доктор медичних наук (1970), професор (1972). Завідувач кафедри урології (1973-1988). У 1942 р. закінчив Київський (в Челябінську) медичний інститут. У 1969 р. захистив докторську дисертацію: «Клініка, діагностика, лікування нефроптозу». Учень проф. П. І. Гельфера, А. А.Чайки, О. В.Проскури.

Автор 93 наукових праць. Учасник Великої Вітчизняної Війни.

Жила Василь Васильович (1932-2000)

Доктор медичних наук (1982), професор (1986), завідувач кафедри урології (1988-1994). У 1964 р закінчив Київський медичний інститут. У 1981 р. захистив докторську дисертацію: «Лікування сечокам’яної хвороби на підставі нових даних про її патогенез». Учень проф.Чайки А. А., Проскури О. В., Голігорського С. Д. Автор понад 130 наукових праць. Науковий напрямок - проблеми сечокам’яної хвороби. Під його керівництвом виконані 15 кандидатських дисертацій. Нагороджений медалями. Відмінник охорони здоров’я. Декан хірургічного факультету (1983-1992).

Дзюрак Валерій Семенович (1939)

Доктор медичних наук (1988), професор (1995), завідувач кафедри урології з 1994 р. У 1969 р. закінчив Київський медичний інститут. У 1988 р. захистив докторську дисертацію: «Концентрація водневих іонів сечі та протеоліз в патогенезі та лікуванні нирково - кам’яної хвороби». Учень проф. О. В. Проскури, Ю. Г. Єдиного. Автор 150 наукових праць. Науковий напрямок – вивчення патогенезу та розробка методів лікування та профілактики повторного каменеутворення. Під його керівництвом виконані 1 докторська та 6 кандидатських дисертацій. Голова проблемної комісії з питань урології та нефрології при МОЗ та НАМН України (1993). Відмінник охорони здоров’я.  

З 01.07 2012 р. завідувачем кафедри призначено Возіанова Сергія Олександровича - член-кореспондент НАМН України (обраний 04.07.2007 р. за спеціальністю “Урологія”), доктор медичних наук (1994), професор (2000), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2010),  лауреат премії НАМН України (2004), хірург вищої категорії, директор ДУ «Інституту урології НАМН України» (2011),  завідувач відділу рентген-ендоурологіїї та літотрипсії Інституту урології НАМН України (з 1998).