Search

Перша кафедра хірургії в історії академії була організована в 1922 році професором Биховським Г.Б. (1861-1936 р.), відомим хірургом-онкологом, який зробив внесок у проблеми лікування раку молочної залози. Проф. Биховський Г.Б., був одним з організаторів Київського інституту удосконалення лікарів, а також онкологічного диспансеру в 1932 році та онкологічної клініки в 1934 році.

На базі Київської обласної лікарні кафедру хірургії у 1936 році очолив доцент Коломійченко М.І. (1892-1973рр.). Відомий фахівець хірургії стравоходу та шлунково-кишкового тракту в той період.

Після звільнення Києва від фашистів у 1944 році кафедру хірургії №2 очолив заслужений діяч науки і техніки проф. Панкратьєв Б.Є. (1898-1966). Одним з перших хірургів у Києві він почав виконувати операції при гнійно-запальних захворюваннях плеври і легень, а також був ініціатором використання інгаляційно-інтубаційного наркозу (в той період домінував у всіх сферах хірургії метод місцевої інфільтраційної анестезії Вишневського А.В.). У 1940 році на фронті з біло-фінами вперше він розробив і запропонував ампульну систему переливання крові. У 1946 році проф. Панкратьэв Б.Є. став організатором комплексної наукової експедиції по вивченню ендемічного зобу в Закарпатті. У 1947 році в Україні він вперше організував виробництво заводським шляхом йодування кухонної солі.

З 1951 року по грудень 1975 року завідувачем кафедри був заслужений діяч науки і техніки Кальченко І.І. (1904-1975 р.). З 1944 року по 1951 рік він був директором Київського інституту удосконалення лікарів. У 1955 році він відновив видання журналу «Новий хірургічний архів», який з 1962 року отримав назву «Клінічна хірургія».

Кальченко І.І. в роки роботи в Архангельському медичному інституті був керівником студента Амосова М.М. Коло наукових і практичних інтересів Кальченка І.І. надзвичайно широке: оригінальні методи лікування ушкоджень периферичних нервів, ідея економної резекції в хірургії виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, оригінальні методики операцій при ахалазії стравоходу, при проксимальній блокаді позапечінкових жовчних протоків. Відомий внесок Кальченка І.І. в проблему хімічних опіків стравоходу і шлунку, переливання компонентів крові та кровозамінників та інше.

Надалі доля кафедри затьмарена передчасним відходом з життя її керівників проф. Лиса П.В. (1930-1982 р.), який керував кафедрою з 1975 року по 1982 рік та проф. Кривицького Д.І. (1934-1989 р.), який очолював кафедру з 1983 року по 1989 рік.

З квітня 1989 року по березень 2010 року кафедру очолював учень професора Скрипниченка Д.Ф. проф. Мамчич В.І. Продовжуючи традиції багатопланової і багатопрофільної роботи кафедри Мамчич В.І. підготував 6 докторів медичних наук і 32 кандидатів медичних наук з проблем захворювань печінки, жовчних протоків, підшлункової залози, шлунково-кишкового тракту, проктології, герніології, ендокринології, захворювань вилочкової залози, судинної, ендо- та лапароскопічної хірургії. Кафедра була в цей період організатором 12 науково-практичних конференцій, включаючи 3 в рамках СНД.

З березня 2010 року кафедру очолив заслужений лікар України, професор Ярослав Петрович Фелештинський, учень професора Черенька М.П. та професора Братуся В.Д. Професор Фелештинський Я.П. президент Української асоціації хірургів-герніологів, організатор 10 науково-практичних конференцій з міжнародною участю з актуальних питань абдомінальної хірургії. Він є членом Європейської асоціації хірургів та хірургів-герніологів, автор понад 300 друкованих наукових праць, 40 патентів на винаходи, 3 монографій, 2 підручників та 3 навчальних посібників з хірургії. В 2016 році за конкурсом повторно заключено контракт на завідування кафедрою.