Search

 
 

Ідіопатичний легеневий фіброз (ІЛФ) – це специфічна форма хронічної прогресуючої інтерстиціальної фіброзуючої пневмонії невідомої природи, яка спостерігається головним чином у осбі похилого і старечого віку, обмежена ураженням легень та асоційована з патогістологічним і/або радіологічним патерном звичайної інтерстиціальної пневмонії. ІЛФ, на жаль,  не відноситься до категорії рідких захворювань легень.

Захворюваність і розповсюдженість ІЛФ можна порівняти з аналогічними показниками для туберкульозу в країнах Західної Європи. При цьому ІЛФ характеризується надзвичайно несприятливим прогнозом – середня тривалість життя хворих від моменту встановлення діагнозу становить від 3 до 4 років..

Саме цій актуальній проблемі була присвячена робота Всеукраїнської онлайн конференції «Можливості та труднощі ведення пацієнтів з ідіоматичним легеневим фіброзом в Україні», яка пройшла в м. Києві 25 червня 2020 р. Роботу конференції було організовано науково-педагогічними працівниками кафедри фтизіатрії і пульмонології Інституту сімейної медицини НМАПО ім. П. Л. Шупика разом з асоціацією пульмонологів України.

Модератором конференції став завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології академік НАМН України, професор Ю. Фещенко. Спікерами конференції стали завідувач кафедри медичної генетики член-кор. НАМН України професор Н. Горовенко, професори О. Дзюблик (ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України) та М. Островський (Івано-Франківський національний медичний університет), доцент Е. Ходош (Харківська медична академія післядипломної освіти), доповіді яких були присвячені особливостям ведення пацієнтів пацієнтів з ІЛФ в світі та в Україні.

Базуючись на даних доказової медицини та власних спостереженнях доповідачі дійшли висновку, що в нашій країні існують відповідні можливості (радіологічні, патогістологічні, лабораторні, інструментальні), але й є труднощі для своєчасного виявлення відповідних категорій пацієнтів. Доповідачами була також запропонована тактика дій лікаря загальної практики-сімейної медицини, а також закладів різного рівня по веденню хворих на ІЛФ. Лікування пацієнтів з цією недугою раніше традиційно базувалося лише на використанні системних глюкокортикостероїдів, цитотоксичних засобів (азатіоприн), оксигенотерапії, але в останні роки для цього з успіхом застосовуються антифібротичний препарат пірфенідон та інгібітор тирозинкінази нінтеданіб. Саме завдяки цим препаратам вдалося подовжити тривалість життя та покращити його якість у пацієнтів з ІЛФ.

По закінченні доповідей модератор і спікери відповіли на численні запитання слухачів, яких приєдналося до проведення конференції понад 3 тисячі, що додатково засвідчило важливість обговорюваної тематики.