Search

 
 

Закінчення. Частина 1 – тут

У 2014 - 2019 рр. неурядова організація «Спілка молодих політологів України» та соціологічна група «Актив-Груп» під керівництвом Андрія Єременка спеціально для  Асоціації паліативної та хоспісної допомоги провели 2 моделювання майбутнього (по спеціальній технології) та фокус групи за участі понад 40 осіб.

Цей досвід посприяв виникненню багатьох інсайтів, з деякими ми поділимося нижче. Також у цей період було опубліковано багато наукових і науково-популярних публікацій, деякі з них лягли в основу цієї статті. Особливий вплив на нас мали публікації на Хвилі та діяльність Українського інституту майбутнього.
Які ж тенденції будуть визначати майбутнє України та світу?
На думку футуролога В. Пекаря, одними із визначальних понять будуть Ойкумена та Околиця. Ойкумена з давньогрецької «центр світу». Тут живуть цивілізовані, просвічені люди. На Околиці, за уявленнями греків, мешкали варвари. В Ойкумені вже настало майбутнє, а Околиця живе у минулому.
На фокус-групах і зустрічах з моделювання майбутнього, які проводив А. Єременко, були отримані наступні результати. Цитата з А. Єременко: «Відсутність довіри - ось що руйнує соціум і нашу країну, а людей перетворює на ворогів. Довіра важлива в стосунках представників держави і народу. Без цього не побудувати ефективну державу».
Виходячи з цього, повноцінні та відповідні або наближені до міжнародного стандарту послуги паліативного та хоспісного догляду отримують лише ті, хто побудував відносини на взаємній довірі та емпатії, ті, хто зміг сформулювати побажання щодо змін і хто домігся цих змін.
Держава затверджує основні стандарти, виділяє на конкурсій основі через Національну службу здоров’я  кошти на паліативну допомогу. З такого розподілу коштів ефективніше скористаються більш активні заклади. За рахунок того, що багато хоспісів «європейської ойкумени» перейшли на сучасне цифрове частково роботизоване медичне обладнання, і звичайне обладнання виявилося старим, багато хоспісів «української ойкумени» отримали по гуманітарній допомозі багато сучасного, хоча й вживаного обладнання. Очікуваний стрімкий і досить короткотривалий розвиток паліативної, патронажної допомоги не лише в стаціонарних умовах, але і на дому. Адже міжнародна допомога з країн, які будуть переходити на машини на альтернативному пальному, включатиме в себе машини на традиційному пальному.
Толерантність і відкритість будуть дуже помітна у хоспісах «для своїх» (у одній палаті лежатимуть і представник сексуальної меншини, і наркозалежний, і людина, яка практикує нетрадиційні, наприклад, східні, вірування, і «звичайна» людина).
В ойкуменічних хоспісах будуть цінуватися емпатія, емоційний інтелект, вміння працювати в команді, проектне мислення, орієнтованість на результат та інші навички. Ті, хто іх має, будуть керівниками або особами, що приймають рішення у цих закладах. Натомість «окраїнні» хоспіси матимуть у штаті персонал, який нехтує іх потребами. Програють від цього, звісно, пацієнти.
Не дивлячись на належність до Ойкумени, у багатьох закладах паліативна та хоспісна допомога все ще лишається каргокультом, оскільки місцеві ініціативи ще не досить зміцнили, адже вона розвивалася розпорядженням «зверху» або дякуючи міжнародним грантам. Гранти часто отримують не лише найкращі організації, але й такі неурядові організації, які просто «освоюють» їх («грантожери»). Але брак грантового фінансування та перехід до краудфандингу (дрібних але чисельних внесків приватних осіб) робить так, що все більше і більше закладів удосконалюють свої внутрішні та зовнішні комунікації і стають більш привабливими для клієнтів, громади, інвесторів.
Разом із тим, з’явилося дуже багато суб’єктів (переважно, благодійні НУО) які з щирого альтруїстичного прагнення стали займатися паліативною та хоспісною допомогою. Попередні «гранітоїди» відходять, бо навіть легкі гранти на таку проблемну та високоетичну сферу їх не приваблюють. Особливу увагу приділяють цій темі особи, які практикують східні вірування або духовні практики, а також ті, хто працював у Європі й вирішили повернутися до України, маючи певний капітал.
Загалом, з’явиться більше соціальних підприємств, тобто хоспісів чи лікарень чи інших закладів у яких будуть впроваджені платні послуги.
Інтереси у галузі відстоюватимуть більше, ніж зараз (як мінімум, 6 - 7) всеукраїнських, мережевих НУО у сфері допомоги тяжкохворим, які будуть конкурувати між собою.
Посилюється роль релігійних інституцій, особливо, католицьких і протестантських церков, які, по-перше все більше працюють у лікарнях, закладах освіти, армії, в’язницях, соціальних закладах («капеланство»); а, по-друге, самі засновують «соціальні підприємства» типу лікарень і хоспісів. Для релігійних організацій ця сфера, де цінується індивідуальний підхід, «міцні зв’язки», а клієнти є на самоті перед лицем вічності, і велике значення має етика, може стати дуже важливою соціальною інвестицією і перспективним напрямком соціального служіння.
Все більше українців матимуть доходи, які дозволять їм мати доступ до послуг за кордоном (хоспіси в Польщі і т.д.). А в західних регіонах України будуть створені заклади, які відповідають міжнародному рівню, матимуть ISO і т.д., і які орієнтуватимуться на надання послуг іноземцям (наприклад, поляків).
Виграють ті, що працюють комплексно, по кожному комплексу мають сильне «вузьке» експертне середовище і потенціал, мають ознаки не лише благодійності, але й соціального підприємства.
Евтаназія не стане легалізованою, але на «Околиці» просто нехтуватимуть потребами та правами людей. В Ойкумені лікарі діятимуть у правовому полі, але посилюватимуть емоційний інтелект своїх фахівців і звертатимуть більшу увагу на психосоціальну складову проблеми.
Наприкінці запитаємо самих себе: чи ми готові до майбутнього? Як ми (сервіси паліативної та хоспісної допомоги) можемо підготуватися до майбутньго?
Найголовніше - модернізуватися та слідкувати за тенденціями та майбутнім, яке наступає вже сьогодні. Так ми можемо контролювати його.
Важливо вчитися та опановувати навички, які будуть важливими у найближчі 5 - 10 років. Емпатію, стратегічне мислення та навички роботи в команді можна розвинути  якщо, звісно, працювати над собою.
Долучіться до громадськоі активності, вступіть у громадську організацію, станьте волонтером, беріть участь у благодійних акціях.
Отже, ми спробували коротко зазирнути в майбутнє паліативноі та хоспісноі допомоги, важливого інституту, який впроваджується в Украіні вже 25 років. Розглянувши світові тенденції, які мають великий вплив на на це майбутнє, можемо констатувати: його можна контролювати та на нього можна впливати. 

Олександр Вольф, асистент кафедри паліативної та хоспісної медицини, голова БО «Асоціація паліативної та хоспісної допомоги»