Search

 
 

На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.10  НМАПО імені П. Л. Шупика відбувся захист дисертаційної роботи асистента кафедри функціональної діагностики НМАПО імені П.Л. Шупика, лікаря з функціональної діагностики ДУ «Інститут серця МОЗ України» Наталії Понич на тему: «Зміни структурно-функціонального стану міокарда у пацієнтів з аортальним стенозом і зниженою фракцією викиду лівого шлуночка після протезування аортального клапана» за спеціальністю 14.01.11 – «кардіологія» (науковий керівник – член-кореспондент НАМН України, професор Б. Тодуров).

Офіційними опонентами по цій роботі були професор В. Батушкін - завідувач кафедри внутрішніх і професійних хвороб ПВНЗ «Київський медичний університет» і професор Л. Воронков - завідувач відділу серцевої недостатності ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска»  НАМН України, президент Української асоціації фахівців з серцевої недостатності.

У роботі Н. Понич розглянуто важливий і, певною мірою, суперечливий аспект сучасної кардіології і кардіохірургії – лікування пацієнтів з декомпенсованою аортальною вадою серця. Існує погляд, що протезування аортального клапана вже не має сенсу в пацієнтів із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка. З іншого боку, в сучасній літературі немає єдиної точки зору на доцільність хірургічного лікування у пацієнтів із безсимптомним критичним аортальним стенозом, який є дуже поширеним у популяції похилого і старечого віку. Отже, питання щодо оптимальних термінів протезування аортального клапана і тактики ведення хворих з декомпенсованою вадою серця залишається до кінця не вирішеним.

У роботі, виконаній на клінічній базі кафедри в Інституті серця МОЗ України, автор обстежила 120 пацієнтів з критичним аортальним стенозом до і протягом року після операції протезування аортального клапана. Було показано, що в реальній клінічній практиці скерування пацієнтів для кардіохірургічного лікування нерідко відбувається надто пізно – на етапі різкого зниження насосної функції серця. Водночас, навіть за цих умов, кардіохірургічне лікування забезпечує шанс на підвищення фракції викиду лівого шлуночка і регрес його гіпертрофії.

Офіційні опоненти і члени спеціалізованої вченої ради у своїх виступах відзначили сучасну методологію, безперечну наукову новизну і практичне значення роботи. Автор дисертації є визнаним експертом з ехокардіографічної діагностики, і всі оприлюднені дані є результатом самостійної роботи дисертанта. За результатами таємного голосування Н. Понич було одноголосно присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.