У всьому світі зберігається розбіжність думок з приводу ефективності та безпечності вакцин, а також тривають дискусії щодо користі вакцин загалом, або для конкретних груп населення. В кінці грудня 2016 на сайті Medscape було розміщено статтю, яку присвячено пʼятьом найбільш частим міфам, пересторогам та страхам стосовно вакцин. 

 

МІФ 1: Вакцинація більше не потрібна

Переконання в тому, що вакцинація більше не є необхідною, ґрунтується на помилковому судженні про те, що більшість хвороб, від яких нам пропонують щеплення, зникли. Дійсно, хвороби, які в минулому були  дуже поширені (а деякі з них, наприклад, дифтерія та поліомієліт, асоціювалися зі значним рівнем смертності або тривалої інвалідизації хворих), тепер в розвинутих країнах зустрічаються рідко, настільки рідко, що звичайні люди і,навіть, деякі медпрацівники вірять в те, що їх більше не існує. Тим не менш, це – не правда. Насправді, єдине захворювання, від якого офіційно вдалося спекатися людству, це – натуральна віспа, останній випадок якої був зареєстрований в Сомалі у 1977 році.
За допомогою вакцинації вдалося досягти суттєвого зниження захворюваності такими інфекційними хворобами, як – правець, дифтерія, кашлюк (коклюш), кір, паротит, поліомієліт та вроджені форми краснухи.

Тим не менш, на прикладі кору  дуже показова важливість масової вакцинації для попередження тяжких захворювань.

Кір  – висококонтагіозне вірусне захворювання, яке може супроводжуватись тяжкими ускладненнями.  Захворювання дуже часто зустрічалось в Сполучених Штатах Америки (тоді щорічно реєструвалось близько 4 мільйонів випадків кору, з яким було повʼязано приблизно 450 летальних випадків в рік), доки у 1963 році не було розпочато вакцинацію. У 2000 році було оголошено, що в США більше немає ендемічного кору, але все ще реєструвалися  «привозні» випадки у мандрівників та мігрантів. У 2015р. в США було зареєстровано 159 випадків кору. Більшість з  цих пацієнтів або не отримали вакцину (45%), або статус їх щеплень невідомий (38%).

Зростаюча кількість людей, які роблять свій вибір на користь відмови від вакцинації, може створювати проблеми для популяції, оскільки це призводить до послаблення «колективного імунітету». Цей факт часто недооцінюється, оскільки цей так званий «колективний імунітет» захищає вразливі шари населення, які не в змозі отримати повну вакцинацію (наприклад, пацієнти з імунодефіцитними станами) від потенційно важких та загрозливих життю захворювань за рахунок зниження вірогідності передачі їм збудників хвороб від інших членів суспільства.

Міф 2: Вакцини спричинюють аутизм

Цей міф є дуже поширеним аргументом проти вакцинації. Він ґрунтується, головним чином, на опублікованій у 1998 році в журналі Lancet статті Ендрю Уейкфілда та співавторів. У цій публікації Уейкфілд  припустив на основі 8 клінічних випадків наявність асоціації між введенням вакцини кору, краснухи і паротиту з аутизмом, і це викликало суттєві перестороги відносно безпечності вакцин.

Проте, в ході детального розслідування у цій роботі був виявлений ряд важливих недоліків, в тому числі значні методологічні недорахунки та конфлікт інтересів. Ці проблеми призвели до того, що Lancet відкликав цю публікацію  – частково в 2004р. і повністю в 2010р.  До того ж, основний автор статті був позбавлений ліцензії на практичну медичну діяльність Генеральною медичною радою Великобританії, оскільки його професійна поведінка була визнана недобросовісною. 

Однак, ці підозри були дуже серйозно сприйняті медичною спілкою, і згодом було виконано декілька епідеміологічних досліджень з високим методологічним рівнем, які були покликані оцінити можливу асоціацію між введенням вакцин та аутизмом. Більше того, в подальшому було опубліковано мета-аналіз даних пʼяти когортних досліджень (який охоплював близько 1 256 407 дітей) та пʼяти досліджень типу «випадок-контроль» присвячених асоціації між вакцинами і розвитком аутизму або розладів аутичного спектру. Жодних асоціацій між вакцинацією від кору, паротиту і краснухи (КПК) та аутизмом виявлено не було (відношення шансів [ВШ], 0,84; 95% довірчий інтервал [ДІ], 0,70-1,01).

Окремо вивчався вплив двох компонентів вакцин (тимеросалу і ртуті), які звинувачувались в тому, що саме вони викликають аутизм. Жодних асоціацій з аутизмом не було виявлено ні для тимеросалу ( ВШ 1,00; 95% ДІ, 0,77-1,31), ні для ртуті (ВШ,1,00; 95% ДІ, 0,93-1,07).

Окрім того, що асоціацію між вакциною КПК та аутизмом можна впевнено вважати спростованою, слід памʼятати, що значний тягар захворюваності і смертності від потенційно попереджуваних інфекційних захворювань є цілком доказаним та реальним, в тому числі і випадки смерті в розвинутих країнах: у 2015р. в Іспанії від дифтерії помер 6-річний хлопчик, а в 2016р. в Бельгії – 3-річна дівчинка,і ці обидві дитини не були вакциновані.

Міф 3: Вакцини спричинюють аутоімунні захворювання  

Роль вакцин в патогенезі аутоімунних захворювань (імовірно, в якості тригерних факторів, які запускають аутоімунний процес) обговорюється вже доволі давно. Хоча причина виникнення цих захворювань досі є нез’ясованою, очевидно, що тут можуть відігравати роль декілька  факторів, в тому числі генетична схильність, певні характеристики навколишнього середовища та інфекційні хвороби.  

Взаємозвʼязок між вакцинами та аутоімунними захворюваннями все ще вивчається; проте, на даний момент не було отримано достатньо переконливих доказів існування між ними причинно-наслідкового зв’язку. Більша частина даних про зв’язок  між вакцинами та аутоімунними захворюваннями була отримана в результаті описання окремих випадків, що вважається дуже низьким рівнем доказовості. Наразі великих епідеміологічних досліджень, які могли б надати переконливу клінічну інформацію з приводу цього питання, проведено не було. Враховуючи особливості аутоімунних захворювань та їх розмаїття, проведення таких досліджень дуже сутужне.

Нещодавно була висунута концепція аутоімунного/аутозапального синдрому, викликаного адʼювантами (autoimmune/autoinflammatory syndrome induced by adjuvants, ASIA). В цю категорію було запропоновано віднести декілька нових аутоімунних станів з потенційним зв’язком з адʼювантами (речовинами, які використовуються для підвищення імуногенності вакцини). Синдром ASIA привернув значну увагу медичного суспільства, і на цю тему було опубліковано багато статей. Тим не менш, він поки лишається скоріше теоретичною концепцією, яка має дуже загальні критерії та недостатньо чіткі докази.

Існують клінічні дослідження, в яких порівнювалась захворюваність на аутоімунні хвороби у вакцинованих або не вакцинованих групах.

В жодному з них не було показано збільшення захворюваності на будь-яку аутоімунну нозологію у випадку вакцинації. Автори статті  на Medscape дотримуються точки зору, що враховуючи беззаперечні переваги вакцинації, цей теоретичний ризик не повинен стати для неї перепоною.

Міф 4: Грип – невинне захворювання, тому вакцинація необов’язкова

Не дивлячись на те, що грип зазвичай вважається неважким захворюванням, це  є справедливим далеко не у всіх випадках.

Грип є дуже загрозливим для загального здоров’я. Лише у XX ст. відбулися три пандемії, і від грипу померли мільйони людей. Протягом останньої пандемії, спричиненої вірусом H1N1 (з 11 червня 2009 по 1 серпня 2010р.), за даними ВОЗ з лабораторно підтвердженим грипом було пов’язано 18 449 смертей, при тому що загальна частота смертності була вищою.  

Грип може спричинювати серйозні ускладнення, в тому числі – тяжку пневмонію,енцефалопатію, міокардит. Крім того, за епідеміями грипу завжди слідує значна кількість смертей від його пульмонологічних та кардіологічних ускладнень.  Ризик ускладнень грипу особливо високий у людей похилого віку, з хронічними захворюваннями та у вагітних жінок, тому  - їм наполегливо рекомендується вакцинація від грипу.

Міф 5: Вакцини неможна вводити вагітним жінкам  

Більшість вакцин не просто безпечні під час вагітності, - вони рекомендовані в цей період. Для вагітних жінок особливо важливі дві вакцини: комбінована вакцина Tdap  від правця, дифтерії і коклюшу (безклітинна вакцина), яку слід вводити між 27 і 36 тижнями вагітності, і вакцина від грипу. Правець, коклюш і грип є захворюваннями з потенційно важкими наслідками для дитини і/або матері, і їх можна попередити вакцинацією.  Доведено, що вакцинація вагітної жінки від коклюшу створює суттєвий захист від цієї інфекції для немовляти.

Аналіз  доступних даних дозволяє вважати, що вакцини на основі інактивованих мікроорганізмів можуть безпечно використовуватись на будь-яких термінах вагітності. Особливо це актуально і справедливо для грипу, який саме у вагітних може мати важкий перебіг, у зв’язку з чим вагітним рекомендована сезонна вакцинація. Безпечність вакцинації від грипу вагітних вивчалася в цілому ряді досліджень, і за даними мета-аналізу не було виявлено асоціацій між вакцинацією у будь-якому триместрі і вродженими вадами та аномаліями розвитку (ВШ, 0,96; 95% ДІ, 0,86-1,07).  Також є результати досліджень, які підтверджують  безпечність застосування під час вагітності вакцин для профілактики гепатиту В, пневмококової полісахаридної вакцини та менінгококової полісахаридної вакцини.

Основні висновки

На сьогоднішній день вакцинація лишається джерелом  для ряду міфів та спекуляцій. Навіть не дивлячись на те, що наукове обґрунтування цих побоювань є досить сумнівним, вони стали реальною загрозою для програм масової вакцинації. На превеликий жаль, в результаті цих страхів та хибних уявлень достатньо велика кількість людей  відмовляється від щеплень себе і своїх дітей, що в майбутньому може мати катастрофічні наслідки.