МІНЦЕР Озар Петрович - доктор медичних наук (1972), старший науковий співробітник (1971), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки України (2000), дійсний член Української академії інформатики (1994), дійсний член Міжнародної академії інформатизації (1995), дійсний член Академії технологічних наук України (2003).

Завідує кафедрою від дня її заснування у 1986 році.

Сьогодні під керівництвом професора О. П. Мінцера виконуються такі науково-дослідні роботи кафедри: «Розробити засади для створення єдиної державної системи інформаційного забезпечення закладів охорони здоров’я» (бюджетна, на замовлення МОЗ України, 2011-2013) та «Організаційно-педагогічні засади комунікативного підходу в післядипломній медичній освіті з застосуванням дистанційних технологій» (ініціативна, 2013-2015).

У 1963 р. закінчив із відзнакою Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця (нині Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), лікувальний факультет; у 1967 р. — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, радіофізичний факультет.

Трудовий шлях: 1963 –1984 рр.  — клініка серцевої хірургії НДІ туберкульозу та грудної хірургії (лікар, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, керівник лабораторії медичної кібернетики); 1984–1985 рр. — Київський НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР, керівник лабораторії медичної кібернетики; з 1985 р. по теперішній час — Київський державний інститут удосконалення лікарів (нині Національна медична академія післядипломної освіти (НМАПО) імені П. Л. Шупика), завідувач першої в Радянському Союзі кафедри медичної інформатики, 1993-2005 рр. - декан факультету підвищення кваліфікації викладачів, з 2005 р. по теперішній час – директор наукового навчально-методичного центру дистанційної освіти (на громадських засадах).

У 1965 році захистив кандидатську, а в 1972 – докторську дисертацію з медичних наук на тему: «Діагностика та прогнозування результатів оперативного втручання у хворих пороками серця за допомогою ЕОМ». У 1969 році захистив кандидатську дисертацію з технічних наук. 1971 р. – старший науковий співробітник зі спеціальності «кардіологія», 1978 р. - професор зі спеціальності «біологічна і медична кібернетика». Учень академіка АМН України М. М. Амосова.

Професор О. П. Мінцер - є одним із засновників медичної інформатики та кібернетики в Україні. Ним створена наукова школа. Під його керівництвом захищено 79 кандидатських і 15 докторських дисертацій. Автор понад 700 наукових публікацій, у тому числі 35 монографій і навчальних посібників, 21 патенту.

Мінцер О.П. є автором і керівником національних систем "Сертифікація медичних знань" (1991–1997), "Медичний електронний паспорт громадянина України" (2008–2010), "Розробка засад створення єдиної державної системи інформаційного забезпечення закладів охорони здоров’я" (2011–2013); учасник міжнародних таких проектів: 1988 - 1993 "Здоров'я в гармонії" (ВООЗ, Швейцарія, м. Женева - Київ) - співкерівник проекту; 1989 - 1995 "Первинна медико-санітарна допомога в Європі" (ВООЗ, Швейцарія, м. Женева) - регіональний керівник, сумісно з Інститутом первинної медико-санітарної допомоги (Нідерланди, м. Утрехт) і Центром первинної медико-санітарної допомоги (Казахстан, м. Алма-Ати), 2002 - "Охорона здоров'я в Україні "Проект ПРООН (програма розвитку ООН);  2004 - програма “IMS Simple Sequencing and SCORM 2004: Achieving Multiple & Adaptive Learning Path Design Strategies in SCORM Content” (європейські освітні організації European IMS та GIUNTI Labs); 2004 – 2006 - Проект ЄС "Управління та фінансування в сфері охорони здоров’я в Україні"; 2004 – 2007 - Швейцарсько-українська програма «Покращення перинатальних послуг в Україні»; 2005 – 2006 - Проект ЄС «Підтримка розвитку систем медичних стандартів в Україні»; 2007 - 2008 проект «Разом до Здоров’я» (USAID, США) та Гарвардської школи громадського здоров'я (США) щодо викладання практичних випадків (кейсів); 2007 – 2009 Проект ЄС "Сприяння реформі вторинної системи охорони здоров’я в Україні"; 2008 – 2010 - Швейцарсько-українська програма «Планування сім’ї та репродуктивного здоров’я в Україні»; з 2007 р. участь у проекті «Сітка лікарів» Світової федерації Українських лікарських товариств, США.

З 1985 р. по 1993 р. професор О. П. Мінцер був радником ВООЗ. З 1973 член Міжнародної федерації з обробки інформації (IFIP). 1991 - 1995 - проректор факультету медичної інформатики Київського народного університету технічного прогресу.  З 1995 р. - голова Проблемної комісії "Медична кібернетика та інформаційні технології" при МОЗ України та НАМН України, з 2012 р. - Проблемна комісія МОЗ України та НАМН України "Медична інформатика та інформаційні технології". З 2000 р. - президент Всеукраїнської громадської організації "Асоціація спеціалістів з медичної інформатики, статистики та біомедичної техніки". Неодноразовий лауреат виставок та конкурсів ВДНГ СРСР, ВДНГ України, нагороджений знаком «Винахідник СРСР».

У 2006 році з ініціативи професора О. П. Мінцера, було відроджено спеціальність 14.03.11 - "Медична та біологічна інформатика і кібернетика" (медичні та біологічні науки) та створено спеціалізовану вчену раду Д 26.613.10 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук, яку він і очолив. Раду відкрито у НМАПО імені П. Л. Шупика.

У 2007 році створено новий науково-практичний журнал «Медична інформатика та інженерія», що має статус видання ВАК України, головний редактор – проф. О. П. Мінцер.

Наукові інтереси: медична інформатика та кібернетика, теорія прийняття рішень, розпізнавання образів, математичне моделювання, інформаційні проблеми валеології, теорія взаємодії електромагнітних полів.

Проф. О. П. Мінцером виконаний великий обсяг робіт із систематизації медичних знань, їх кількісної інтерпретації. Значний інтерес викликають дослідження професора О. П. Мінцера з автоматичної класифікації захворювань і станів (1980-1984). Використання багатовимірного статистичного аналізу дало можливість створити нові схеми діагностики, прогнозування і лікування ряду захворювань легень, ускладнень після хірургічного лікування поразок клапанного апарату серця, захворювань шлунково-кишкового тракту і ендокринологічних патологічних процесів.

Велике практичне значення мали роботи професора О. П. Мінцера щодо прогнозування забруднення навколишнього середовища (зокрема, фосфорорганічних сполуками), оцінка ефективності профілактичних заходів. У циклі даних досліджень були застосовані методи математичного моделювання, системний підхід.

Ним підготовлений перший у країні довідник із біологічної і медичної кібернетики (1986), розроблені й опубліковані програми навчання медичній інформатиці у медичних училищах (1987), медичних інститутах (1988), післядипломному навчанні лікарів і провізорів (1986). Ним організована перша в країні кафедра медичної інформатики й обчислювальної техніки у Київському державному інституті вдосконалення лікарів.

В останні роки інтереси професора О. П. Мінцера концентрувалися навколо двох проблем - створення теорії здоров’я й інформаційної (безмедикаментозної чи нетрадиційної) медицини.

Оригінальне визначення здоров’я індивіда і популяції було дано професором О. П. Мінцером. Воно базується на теорії систем, що самоорганізуються, і дозволяє з принципово нових позицій роздивитися питання оцінки здоров’я, його тренда. Кількісні характеристики, закладені в концепції, дають можливість без особливих ускладнень застосовувати інтенсивні інформаційні технології..

Нова ідеологія здоров’я, запропонована О. П. Мінцером, має видатне значення. Вона була обговорена і прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Концепції виміру індивідуального і популяційного здоров’я лягли в основу Всесвітнього фестивалю «Здоров’я в гармонії» (м. Київ, 1992). Проведення подібного фестивалю  в значній мірі сприяло вирішенню найважливішої мети ВООЗ - «...забезпеченню здоров’я для всіх до 2000 року».

Важливо також підкреслити, що висунуті ідеї знайшли застосування в скринінгових дослідженнях здоров’я населення, системах масових профілактичних і профільних оглядів. Професор О. П. Мінцер був головним консультантом тимчасового наукового колективу (ТНК) «Система», створеного за рішенням Академії наук СРСР і Мінздраву СРСР. У результаті діяльності ВНК запропонована автоматизована система профілактичних досліджень населення «АСПОН-90», прийнята Мінздравом СРСР для серійного виробництва.

Все більше поширення в даний час одержують принципи альтернативної (інформаційної) медицини. Надзвичайно успішними виявилися, зокрема, дослідження ефективності локального впливу на біологічно активні точки електромагнітного випромінювання надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) міліметрового діапазону довжин хвиль нетеплової інтенсивності.

У розробці теоретичних і практичних основ нового пріоритетного для нашої країни підходу до діагностики і лікування хворих взяв участь і професор О.П. Мінцер. Ним, зокрема, отримані докази інформаційного характеру впливу ЕМВ НВЧ, запропоновані нові методики застосування ЕМВ НВЧ тощо.

Важливу роль відіграли роботи О. П. Мінцера у впровадженні інформаційних технологій у первинній медико-санітарній допомоги населенню.

Інший напрямок, що розвивається проф. О. П. Мінцером, пов’язаний із створенням медичних інформаційних систем нового типу. Вони засновані на запропонованому ним Медичному електронному паспорті (МЕП). В результаті розроблена технологія створення єдиної розгалуженої бази даних, що містить інформацію про поточний стан здоров’я і про результати раніше проведених медичних обстежень та лікування кожного громадянина України.

Великий цикл досліджень проф. О. П. Мінцера присвячений використанню методів системного аналізу, що передбачають розробку системних, математичних моделей, які відображають структуру і функції систем охорони здоров’я та різномаїтність їхніх зв’язків із іншими соціальними системами суспільства.

Наступний напрямок роботи проф. О. П. Мінцера присвячено інформатизації освіти. Його основні ідеї пов’язані з обґрунтуванням основного компонента концепції формування освітньої мережі - забезпечення вільного доступу до інформаційних ресурсів. Він один з ініціаторів створення відкритих і віртуальних університетів, залучення до освітніх мереж віддалених і малих населених пунктів тощо. В зв’язку з цим, особливу увагу він приділяє інформаційній децентралізації освіти і пов’язаним із нею численним технологіям, таким як дистанційна освіта, телемедицина, розроблення та впровадження принципово нових систем передавання знань, заснованих на дистанційному навчанні й оброблені зображень.

Проф. О.П. Мінцером багато зроблено в розробці технологій «моніторингу освіти», що припускають системне урахування різноманітних сторін педагогічного процесу, використання комплексу критеріїв і сукупності різних засобів і методів контролю, які все більш активно входить у систему освіти.

Багаторічний досвід накопичений проф. О. П. Мінцера по використанню тестових програм на різноманітних рівнях підготовки. Тому сьогодні перевірка знань суб’єктів навчання за допомогою тестів, є обов’язковим елементом освіти.

В роботах проф. О. П. Мінцера для забезпечення активного використання комп’ютерних атестаційних систем у медичній освіті досліджено ряд проблем:  обґрунтування методології побудови тестових завдань з урахуванням всіх аспектів медичних знань; класифікації тестів і процедури атестації залежно від типів і характеру організації медичних знань; попередньої методичної підготовки упорядників і користувачів; «калібрування» тестів, системи експертної оцінки тестових завдань і їхньої атестації на придатність.

В останні п’ять років також суттєве значення мають дослідження стосовно розроблення принципів дистанційної освіти, безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів, інженерії знань, методів доказової медицини, телемедицини, проблем якості освіти та створення галузевих державних стандартів вищої післядипломної освіти, концептуальних підходів до питань якості надання медичної допомоги, створення монотематичних навчальних відеофільмів та електронних підручників тощо. Автор концепції єдиного медичного освітнього простору в Україні. Співкерівник проектів щодо отримання другої вищої освіти за спеціалізаціями «медичне право», «економіка охорони здоров’я», «медична біологія».

Відзнаки: почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України" (2000), ордени "За заслуги" ІІІ-го ступеня (2003), ІІ-го ступеня (2008), Преподобного Агапіта Печерського ІІ ступеня (2008), Медаль "Імені Леонарда Ейлера", Європейська академія природничих наук (2009), Хрест Пантелеймона Цілителя (2010), Медаль "Імені академіка Глушкова" (2011).

Інші відзнаки: медаль "В пам’ять  1500-чя Києва" (1982), Подяка Президента України (1999), Почесні грамоти Верховної Ради України (1998, 2005), Медаль "100 years of S.I. Vavilov", Международная общественная организация «Оптическое общество им. 

Д. С. Рождественского» (2002), Подяка Проекту ЄС "Управління та фінансування в сфері охорони здоров’я в Україні" (2005), Почесна грамота ЦК профспілки працівників охорони здоров’я України (2005), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2007), неодноразово нагороджений відзнаками Міністра охорони здоров’я та Київської міської державної адміністрації, НАН України та АН СРСР, медалями та відзнаками міністерств і відомств.

Ветеран праці України.