Search

 
 

ЛЕВИТСЬКИЙ Михайло Андрійович (1871–1942) — доктор медицини (1910), професор (1912), завідувач кафедри офтальмології (1918–1929). У 1895 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. У 1909 р. захистив докторську дисертацію «О состоянии глаз учащихся и об изменении их преломляемости в течение учения». Учень професора О.В. Ходіна. Основний науковий напрям: вивчення ефективності різноманітних оперативних втручань на оці та його придатках. Удосконалив методику локалізації патологічних змін на дні ока та їх проекцію на склері. Розробив техніку вилучення з ока цисцицерків, удосконалив методику пластики на віках за допомогою вільних шкіряних лоскутів. Учень — професор І.А. Кореневич. Перший голова правління Клінічного інституту для удосконалення лікарів (1918–1922), директор Київського інституту удосконалення лікарів (1922). 

БИХОВСЬКИЙ Григорій Борисович (1861–1936) — професор, завідувач кафедр хірургії (1922–1932) і онкології (1932–1936). У 1889 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Учень професора Ф.К. Борнгаупта. Науковий напрям: рання діагностика і лікування злоякісних пухлин. У 1932 р. організував при Київському рентгенологічному інституті онкологічний диспансер. Організатор першої в м. Київ онкологічної клініки (1934). Один з організаторів Київського інституту удосконалення лікарів.




ЛАЗАРЄВ Олександр Захарович
(1870–1951) — Заслужений діяч науки УРСР (1941), професор (1922), завідувач кафедри дитячих хвороб (1930–1951, до 1931 р. — хвороб дітей старшого віку). У 1893 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира зі званням «лекаря с отличием». У 1936 р. присуджено ступінь доктора медичних наук без захисту дисертації. Як лікар і вчений, Олександр Захарович сформувався в київській школі терапевтів і педіатрів, якій завжди було притаманне прагнення до фундаментальних досліджень проблем клінічної медицини, до розробки та удосконалення методів обстеження хворих. Засновник (1900 р.) і секретар, а з 1922 р. голова Київського товариства дитячих лікарів. Автор першої в Україні монографії з проблем туберкульозу дитячого віку. Під його керівництвом виконано понад 200 наукових робіт і видано 7 збірників наукових праць, особисто він є автором понад 30 наукових праць, присвячених різним питанням патології дитинства, які відображають його енциклопедичну освіченість, філософський склад мислення, талант лікаря і педагога. Основний науковий напрям: проблеми грудного і штучного вигодовування дітей, кишкові інфекції, дитяча фтизіатрія. Був головою комісії лікувально-профілактичної допомоги Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР, членом редколегії журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія». Один із засновників Київського інституту удосконалення лікарів. Учасник російсько-японської та першої світової воєн. Нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.», значком «Відмінник охорони здоров’я». 

СКЛОВСЬКИЙ Євген Львович (1869–1930) — професор (1922), перший завідувач кафедри охорони дитинства (1918–1930). Після закінчення медичного факультету університету Св. Володимира працював земським лікарем (1892–1896), згодом співробітником університету. У 1906 р. організував першу в Києві консультацію для новонароджених, у 1911 р. — перші дитячі ясла, у 1918–1920 рр. керував відділом охорони материнства та дитинства Київського округового відділу охорони здоров’я. Науковий напрям: туберкульоз у дітей, дифтерія та інші дитячі захворювання, боротьба з дитячою смертністю тощо. Один із засновників Київського інституту удосконалення лікарів, дитячих лікувально-профілактичних закладів м. Києва, громадського руху «Крапля молока» на користь бідного населення Києва. 



 ФРУМІН Ілля Йосипович
(1876–1937) — доктор медичних наук (1929), професор (1929), завідувач кафедри ортопедії і травматології (1926–1937). У 1902 р. закінчив медичний факультет університету Св. Володимира. Учень професорів С.І. Спасокукоцького, Г.Б. Биховського, Ланге (Мюнхен). Автор близько 20 наукових праць. Науковий напрям: лікування кістково-суглобного туберкульозу, спондиліту, хвороби Літтля, природженого звиху культі. Один з організаторів Київського клінічного інституту для удосконалення лікарів, першого складу редакційної колегії журналу «Ортопедия и травматология».